Сорочку-вишиванку до самого світанку вишивала дівчина в сиву давнину.
Схрещувались ниточки, розквітали квіточки: ружі та барвінок, вздовж по полотну.
Вишивала з піснею яблука барвистії. Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.
Вишивала ружу та вкладала душу, щоб на довгі роки вийшов оберіг.
Барви кольорові: зелень – то діброви, молодість, надія, злагода і мир;
Жовтий – то колосся, й плодовита осінь, і ласкаве сонце, що встає з-за гір.
Синії стежини – то морські глибини, до людей довіра і безкінечність вся.
Ну а чорний килим – туга по загиблим, що за землю рідну віддали життя.
Хрестики червоні – то калини грони, і вогонь гарячий, і пролита кров,
Але ще й родина, ненька-Україна, і родинне щастя, й вічная любов.
Я візьму льон білий, нехай рух несмілий, але ж вишить спробую сорочку таку.
Ниточка до ниточки, квіточка до квіточки, щоб нащадки згадували на довгім віку.
Схрещувались ниточки, розквітали квіточки: ружі та барвінок, вздовж по полотну.
Вишивала з піснею яблука барвистії. Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.
Вишивала ружу та вкладала душу, щоб на довгі роки вийшов оберіг.
Барви кольорові: зелень – то діброви, молодість, надія, злагода і мир;
Жовтий – то колосся, й плодовита осінь, і ласкаве сонце, що встає з-за гір.
Синії стежини – то морські глибини, до людей довіра і безкінечність вся.
Ну а чорний килим – туга по загиблим, що за землю рідну віддали життя.
Хрестики червоні – то калини грони, і вогонь гарячий, і пролита кров,
Але ще й родина, ненька-Україна, і родинне щастя, й вічная любов.
Я візьму льон білий, нехай рух несмілий, але ж вишить спробую сорочку таку.
Ниточка до ниточки, квіточка до квіточки, щоб нащадки згадували на довгім віку.
2. Картинка:
3.Посилання:
Мій червоний килим тут
Комментариев нет:
Отправить комментарий